Історична довідка

Снятинщина - складова частина Покуття, південно-східного "кута" Галичини, між річками Дністром, Прутом, Черемошем і Карпатами. Головні центри - місто Снятин, відоме з 1158 року (Магдебурзьке право - 1448р.), і селище Заболотів (перша письмова згадка -1528р.). Із заходу на схід населені пункти перетинають річки Прут і Черемош.
 

У передгір’ї мальовничих українських Карпат, на благодатній землі, де протікають ріки Дністер, Прут, Черемош, де красуються розлогі поля, розкинувся чарівний край етнічних українців покутян. Ця земля із самобутньою історією, культурою, цікавими людьми – Снятинщина.

Снятинщина  багата своїми чорноземами. Кришталево чисте повітря п’янить усіх, хто тут буває, тільки тут збереглися народні образи ще з прадавніх часів.

Снятинщина – це своєрідний і колоритний край, що зберіг і доніс з глибини віків стародавні традиції, легенди, народні промисли. Туристи, які завітають сюди будь-якої пори року, можуть самі стати учасниками різдвяно-новорічних свят і звичаїв, Маланки, Водохреща, побачити цікаві весільні обряди. Покуття – край художників, співців і музикантів, відомих аматорських колективів і фольклорно-етнографічних ансамблів. Збагнути велич покутських талантів можна, відвідавши осінній етнофестиваль “Покутські джерела”. Снятинщина має надзвичайно багату і культурно-історичну спадщину, чудову природу, безліч неповторних сіл, у яких все дихає історією й духом гостинного українського народу.

Визначальна особливість Снятинщини в тому, що вона утверджувалася на унікальній духовно-культурній традиції. Ціла низка світської і духовної інтелігенції повсякчас була причетна до розвою краю. Першооснова – прогресивні родини краю. Серед них: Озаркевичі, Кобринські, Гамораки, Трильовські, Карп’юки, Бажанські, Гоїви, Кисілевські, Калитовські…

Великий трудівник духовної ниви - отець Теофіл Кобринський, який від рідної Белелуї через теологічні студії у Львові повернувся на рідні терени і з допомогою громади вибудував величний храм та дзвіницю – окрасу нинішнього Снятина, а ще створив церковний хор, а ще його дитинець – Українська Міщанська читальня.

Саме зі Снятина, після белелуйської дідизни Озаркевичів, стартувала у світ високої літератури, ставши провісницею Українського жіночого руху, Наталія Кобринська, перша феміністка у Галичині.

Євген Озаркевич – уродженець Белелуї, громадський діяч і лікар, засновник і директор “Народної лічильниці”, автор багатьох статей на медичні теми.

Політичну сторінку в культурно-освітньому житті краю виписав і Лонгин Озаркевич – адвокат, фольклорист.

Порфирій Бажанський – священик і педагог. Мав велике зацікавлення музикою і етнографією. Його дочка Олеся за сприяння Наталії Кобринської приєдналася до жіночого руху, перша з-поміж жінок-галичанок закінчила Віденську консерваторію.

Легендою для Снятинщини став отець Йосип Проць. Вчителював і був священиком, співзасновник Української державної гімназії, голова “Рідної школи”… За це все отримав десять літ знущань і мук, але не прийняв московського православ’я.

Відомий священик у Стецеві Кирило Гаморак добропорядні гуманістичні риси передав своїм дітям: п’ятьом донькам і трьом синам.

Гамораки… Стефаники… Даниловичі… – ще один національно-духовний пласт Покуття. І до нього належить родина Гоївих. Іван Гоїв і хорове мистецтво, церковне та світське, це він створив музику до пісні на слова Івана Франка “Не пора…”. Понад сорок літ служив снятинській громаді щедрий духівник, віддавши їй все, що міг. Діти його, Володимир, Євген, Зенон та Омелян, Ольга зросли патріотами, борцями. Ця родина найбільше була причетна до наших національно-духовних, культурно-просвітницьких звернень.

У національно-духовному середовищі зростали діти Василя Карп’юка, уродженця Тучап – четверо хлопців і троє дівчат, і серед них Наталія Карп’юк-Семанюк – дружина Марка Черемшини.

Родина Кисілевських із Хлібичина – то один з національних пагінців нев’янучого дерева, ім’я якому – Духовність і Просвітництво.

Особлива доля родин Лукавецьких та Козубських. Відомий український художник-демократ і патріот, учень і послідовник Олекси Новаківського, його знаменитої школи – Ярослав Лукавецький перетерпів велику наругу за талант, національний дух… Все найвище передалося синам Мирону і Олександру.

Унікальною і неповторною була родина Козубських. За свої національні переконання та просвітницьку діяльність усі Козубські перейшли через мученицькі сходи тюремних таборів.

Такі гуманістичні надбання покутських родин і в новітні часи є прикладом у повсякденних діях на потребу Україні.

Кожне село на Снятинщині має свій унікальний колорит. Деякі з них ставали музами для художників, поетів і композиторів, надихали їх. Життя базується на історії та традиціях. І невід’ємною його частиною є величні церковні храми,  що височіють над повсякденністю наших сіл.

Архітектурною візитівкою і гордістю Снятинщини є ратуша, побудована у класичному стилі, вона є  однією з найвищих в Україні (висота вежі – 50 метрів). Її будівництво розпочалося в 1861 році і тривало майже 40 років.

Багатогранною є культурно-мистецька палітра краю. Снятинщина – то край музеїв, історичних пам’яток і пам’ятників, які увічнюють великі діяння всесвітньовідомих краян. Маємо три літературно-меморіальні та одинадцять громадських музеїв. Серед них Русівський музей новеліста світової слави Василя Стефаника, святині Снятина – музеї письменника Марка Черемшини і  майстра художньої графіки Василя Касіяна, історика-краєзнавця Михайла Бажанського, командира УПА Василя Андрусяка (“Грегота – Різуна”).

Сумною пам’яткою депортації жителів села Тучапи є музей історії села, що розташувався обабіч траси Снятин – Косів. У хаті, яка є історичною реконструкцією, збережено інтер’єр села 50-х років ХХ ст. Зібрано документи переселенців, які були виселені до Миколаївської області. Фотографії, книги, документи, особисті речі селян – неповний перелік головної експозиції музею. А перед хатою – колодязь-журавель і пам’ятник-дзвін, який кличе до рідного села тучапівців, що розбіглися по світу.

Гордістю Снятинщини є 37 пам’ятників Тарасу Григоровичу Шевченку, що є абсолютним рекордом в Україні, жодний район не має скільки пам’ятників Кобзареві. Також у нас є пам’ятники  Івану Франку, Лесі Українці, борцям за волю України.

Окрасою краю Черемоша й Прута є відроджені та новозбудовані покутські храми. Їх на Снятинщині є понад сорок,  від Михайлівської церкви та Троїцького собору, що в районному центрі,  до багатьох святинь, каплиць, які з’являються з року в рік у селах району.

Ошатна каплиця Івана Хрестителя, зведена посеред ставка в селі Попельники, пам’ятник Іову Манявському у селі Красноставці та велична статуя Ісуса Христа і Божої Матері в с. Стецева, вражають духовною красою багатьох.

Особливо глибинний пласт літературно-мистецьких надбань Снятинщини, що є ознакою високого культурного рівня покутян.

П’ятьох лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка викохала земля Снятинщини. Окрім майстра графіки Василя Касіяна з Микулинців, особливу гордість і втіху людям, які проживають на цій землі, принесли письменник Ярема Гоян із Долішнього Залуччя, фотомитець, Президент видавничого підприємства “Світло й Тінь” Василь Пилип’юк із Новоселиці, музикознавець і композитор Ганна Гаврилець – уродженка села Видинова та знаний в Україні і за її межами, на різних континентах, художник Іван Остафійчук із Тростянця.

Наш край багатий визнаними майстрами художнього слова, серед яких члени Національної Спілки письменників України – Володимир Хронович, Іван Михайлюк, Василь Ткачук, Григорій Гришко, Григорій Філіпчук, Богдан Мельничук, Мирослав Аронець, Василь Клічак, Дмитро Мохорук, Роман Демчук, Мирослав Попадюк.

Свою пісенно-музичну кар’єру саме на Покутті розпочинала народна артистка України Марія Стеф’юк, яка навчалася у Снятинському культосвітньому училищі.  На Стефаниковій творчості зріс талант науковця Федора Погребенника.  Родинні корені із Долішнього Залуччя по батьківській лінії має талановитий український співак Андрій Шкурган, також Шевченківський лауреат.

Традиції великих і повсюдно знаних особистостей гідно продовжило молоде покоління творчих обдарувань. Гордимося молодою естрадною співачкою, заслуженою артисткою України Іриною Зінковською, популярною співачкою Віталіною Одинською, мандрівним кобзарем, співаком-бардом Віктором Пашником. Сучасна мистецька Снятинщина славиться відомими композиторами, авторами пісень, серед яких Володимир Будейчук, Любомир Равлюк, Петро Корж та інші.

У районі розвинута освітянська мережа, де функціонує 20 ЗОШ І-ІІІ ст., 15 ЗОШ – І-ІІ ст., 8  початкових шкіл 1 ст., З НВК та 20 дошкільних навчальних закладів.

Охорону здоров’я представляють Снятинська центральна районна лікарня, Заболотівська районна лікарня, комунальний заклад районної ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги», 11 амбулаторій загальної практики сімейної медицини та 41 фельдшерсько-акушерський пункт.

На Снятинщині працюють 15 сільських будинків культури, 1 РБК та 35 клубів, 52 бібліотеки.

На державному обліку в районі знаходиться 376 пам’яток. З них 186 є пам’ятками історії, 78 – археології, 108 – архітектури і містобудування, 3 – мистецтва. Всі вони внесені до реєстру культурної спадщини і є пам’ятками культурного надбання.

Із 109-ти пам’яток архітектури дві – загальнодержавного значення: церква і дзвіниця в селі Хлібичин, церква і дзвіниця у селі Устя. Інші пам’ятники – місцевого значення. З усіх пам’яток архітектури 48 є культовими спорудами.

На районному рівні гідно вшановуються таланти нашого рідного краю. Районною радою та районною державною адміністрацією встановлені і щороку вручаються краянам за творчі здобутки у різних галузях культури літературно-мистецька премія ім. Марка Черемшини та мистецька премія імені Романа Сімовича, педагогічна премія імені Василя Равлюка.

Снятинщина славиться досягненнями у спорті, розвитку якого  приділяється особлива увага. До послуг жителів району є 18 стадіонів, 50 спортивних майданчиків, дві дитячо-юнацькі спортивні школи, ФСТ “Колос” та “Спартак”. У с. Джурів діє відомий в Україні та за її межами борцівський спортивний клуб «Ластівка», який гартує сильних духом юнаків, які підкорюють спортивні вершини у мистецтві вільної боротьби.  Юні вихованці заслуженого тренера України, талановитого викладача Івана Курилюка стають призерами та чемпіонами України, Європи та світу. Серед учнів Снятинської ДЮСШ «Колос» спортивне визнання Снятинщині у вільній боротьбі приносять кандидати у майстри спорту Валентин Блясецький, Андрій Джелеп, Ігор Никифорук, Іван Марусик, Назар Скоропанюк,  майстри спорту Роман Гуцуляк, Іван Кусяк, Іван та Петро Білейчуки. …Снятинщина дбайливо оберігає чисельну культурну спадщину. Під впливом різних історичних подій наш край формувався як багатонаціональний і полікультурний. Втім, різні національності, віросповідання, політичні погляди ніколи не заважали людям жити в злагоді та взаєморозумінні. Покутяни зберігають витоки своєї культури, осягають її глибину. Треба самому побачити всю самобутність, красу і потенціал Снятинщини. Здійсніть мандрівку у глибину століть, відвідайте пам’ятки історії, культури та духовності. Відчуйте гостинність мешканців краю та його неповторний сучасний дух.

Ярослав РОМАНЮК