Попельниківська

Голова ради

Глібчук Іван Михайлович

Робочий телефон: 5-24-96

 

Секретар ради

Гаврилюк Мирослава Василівна

Робочий телефон: 3-91-42

 

Депутати Попельниківської сільської ради

  • Андрицюляк Галина Григорівна
  • Антоняк Ніна Григорівна
  • Гаврилюк Мирослава Василівна
  • Гембач Марія Степанівна
  • Захарія Галина Дмитрівна
  • Захарія Роман Михайлович
  • Кіф'як Тарас Іванович
  • Кушнір Михайло Юрійович
  • Науменко Ганна Романівна
  • Савченко Уляна Григорівна
  • Сенюк Григорій Васильович
  • Фербей Дарія Іванівна
  • Шулепа Василь Григорович
  • Шулепа Уляна Мирославівна

 

Склад членів виконавчого комітету Попельниківської сільської ради

  • Глібчук Іван Михайлович
  • Тимофійчук Олександр Богданович
  • Гаврилюк Мирослава Василівна
  • Андрицюляк Роман Дмитрович
  • Граб'юк Михайло Григорович
  • Жабчик Олег Васильович
  • Короленко Іван Андрійович
  • Михальчук Ольга Григорівна
  • Чурак Ярослава Романівна
  • Шварговський Степан Михайлович
  • Шулепа Володимир Мирославович
  • Мельник Гнат Михайлович
  • Неміш Петро Васильович
  • Савич Григорій Іванович
  • Фербей Олександр Васильович

 

 

ПРО СЕЛО

Географічне положення.

Село Попельники Снятинського району розташоване на лівому березі річки Черемош, яка відділяє Галичину від Буковини. На південь — річка Черемош, на захід — селаРибне та Новоселиця, на півночі — Рудники і Джурів, на сході — Тучапи. До залізничної станції Заболотів 13 км, до станції Снятин — 15 км.

 

Господарювання.

ПП Луканюк В. В.

Деревопереробний цех заснований у 2001 році. Напрям роботи — виробництво щепи для копчення ковбасних виробів, риби, птиці в коптильних термокамерах.

ПП Клопотар В. Ю. 0,89 га

Деревопереробний цех заснований у 2013 році. Напрям роботи — виробництво щепи для копчення ковбасних виробів, риби, птиці в коптильних термокамерах.

Талант-ІТК

Підприємство передбачає випуск понад 150 видів продукції з дерева і не тільки за технологією безвідходного виробництва.

Ярослав і К

Приватна фірма виготовляє мясо-ковбасні вироби, займається поставкою м'яса та вирощує зерново-бобові культури.

Богдан і К

Приватне підприємство по вирощуванню сільськогосподарських культур

ПП Шварговський С. М. 0,67 га

Деревопереробний цех заснований у 2013 році. Напрям роботи пилорама.

“Ексімп” ВКП Кусяк Іван Васильович

"Мрія" фермерське господарство Андрицюляк Дмитро Прокопович

На селі добре розвинута сфера торгівельного обслуговування; на сьогодні діє 5 крамниць промислово-господарського спрямування в пристосованих приміщеннях та 5 в обладнаних приміщеннях власних господарств. Сільська АТС нараховує 153 абоненти. Сільський клуб розрахований на 120 глядацьких місць, книжковий фонд бібліотеки складає 16440 примірників.

 

Історія.

Село Попельники за даними професора Ксаверія Мрочка та Михайла Бажанського засноване у 1365 році.

Кріпость-Попельники, стояло на кордоні з Османською імперією. Є дані, які твердять про те, що Кріпость-Попельники було невеличким містом. Є різні версії про назву села. Залишилися від кріпості згарища і попіл. З того часу місце знищеної кріпості почали називати Попельники. У XVI ст. село назвали Попельнею, а згодом Попельники. У XIV столітті місто було зруйноване і спалене турками, а жителі, які залишилися, почали осідати на півночі від річки Черемош.
З певних історичних джерел було відомо, що заселено воно між селом Рудники та сьогоднішнім селом. В основному пролягало воно в урочищах Потічок іСталище. Жителі користувалися лісом та природним водоймищем біля горба Летівки. Летівка від слова літо, там навесні, влітку і до пізньої осені випасали худобу, коні, вівці, кози. Горб Летівка зберігся до нашого часу, але нижчим. У давнину село було багате лісом, водою, рибою, землею. Протягом двох століть перші поселення зберегли свою цілість. На початок XVII століття село розширюється. Заселяються нові сім'ї вздовж Черемоша. Село не має дуже урожайної землі, взагалі не має чорнозему, тому і господарське життя не дуже інтенсивне, але зате випасання худоби відбувалося краще, як в інших селах, бо є обширні луги для випасання худоби. У лузі були такі урочища: Урочища Став. Перший Брід, Другий Брід, Вишнівка
, Джубер.

 

Церква.

Церква Архистратига Михаїла . Побудована на кошти громади в 1837 р. Освячена 1842 р. Дерев'яна, п'ятикупольна. Іконостас чотириярусний, різьблений. У вівтарі церкви на Горньому місці є напис: «1837 рік Василь Андрійчук». Пам'ятник архітектури № 957. В часи радянської влади, коли скрізь закривалися церкви, в Попельниках церква діяла. 21 липня 2002 р. Єпископом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафомосвячено новий престіл. Належить до УПЦ КП .В XVIII столітті було дві придорожні каплички.Згідно з Шематизмом Львівської єпархії 1841 р. парафія в с. Попельники заснована в 1784 р.

 

Освіта.

В селі Попельники школа почала працювати з 1826 року. Громада викупила сільську корчму у єврея Гершина і заснувала світську школу. Школа трикласна, але викладання велося українською мовою.
З 1884 року учні почали здобувати в селі Попельники семирічну освіту. Велику допомогу в розвитку освіти села надавали нащадки Григорія Ромашкана. ОтецьМикола Колянківський, а пізніше отець Василь Березовський організували сільську бібліотеку. Отець Василь Березовський народився у 1808 році, висвячений 1840 року, викладав у школі історію та релігію.

Історія складалася з двох частин: історії рідного краю (особливо рух опришків) та історії України за Кониським. У школі навчалися діти різних націй та вірувань. У 1929 році в селі проживало греко-католиків 1584 особи, римо-католиків 25 осіб, євреїв 61 особа. їх діти разом навчалися в школі.

З 1925 по 1939 рік директором школи працював націоналіст Михайло Найдан. Він був організатором та диригентом церковного і сільського хорів.

У 1939 році з приходом радянської армії Михайла Найдана було арештовано за національні переконання і розстріляно в Харківській тюрмі. Культурному відродженню села сприяла сільська читальня «Просвіта». У 1908 році головою «Просвіти» був Прокіп Захарія. У бібліотеці нараховувалося 114 книжок, а у «Просвіті» села було 50 членів. Сільська «Просвіта» була ініціативна, мала вплив на формування в людей національного світогляду.

У 1939–1941 роках у школі працювала учительська сім'я Сідоренків. У період німецької окупації працювали вчителі Роман Ватаманюк, житель села Попельники, та Степан Дудик, житель с. Джурова. Обидва були репресовані радянською владою. Уроки релігії проводив о. Юліан Гранківський, який доїжджав із села Тучапи та обслуговував парафіян с. Попельники.
З 1939 р. до 1947 р. в селі працювала початкова школа.

Від 1944 р. до 1947 р. її директором була Захарія Розалія Іванівна, уродженка села Джурів, вийшла заміж до с. Попельники. Виховала двох дітей. Разом з педколективом початкової школи проводила всеобуч.

З 1947 р. рішенням Заболотівського райвиконкому Станіславської області почала працювати в с. Попельники семирічна школа. Директором призначили Гайдабуру Олексія Федоровича, уродженця с. Сари Гадяцького району Полтавської області. Він з дружиною, вчителькою російської мови та літератури Гайдабурою Галиною Григорівною працювали до 1985 року. У 1985 р. Олексій Федорович помер, дружина — в 2008 р. Директором семирічної школи с. Попельники Гайдабура Олексій Федорович пропрацював із 1947 по 1967 рік. Прізвища вчителів, які працювали в цей період: Довганюк Дмитро Васильович, Довбенчук Василь Миколайович, Косенко (заступник директора школи), Кейван Микола Васильович, Приступа Олексій, Гайдабура О. Ф., Гайдабура Г. Г., Огрисько Тетяна, Хрептій-Шулепа Євдокія Яківна, Флійчук-Гуцуляк Ірина Іллівна, Приступа Софія Назарівна. Гайдабура Олексій Федорович був гарним учителем історії, досвідченим управлінцем з питань навчально-виховного процесу, активним учасником драматичного гуртка. У післявоєнні роки підтримував тісний зв'язок та допомагав сільським учасникам УПА. Найважливіше для села було те, що педагогічний колектив під керівництвом Гайдабури О. Ф. в 1948 році виконав всеобуч, тобто всі діти у повоєнний період навчалися в школі. Художня самодіяльність виховувала естетичний смак в учнів та батьків.Школа займала призові місця на районних оглядах художньої самодіяльності. В ній працювали гуртки: танцювальний, співочий, фізкультурний, народних інструментів, художнього читання.
В 1962 році при наполегливості та ініціативності Гайдабури О. Ф. в селі закладено фундамент під існуючу сьогодні школу. Школа була добудована в 1969 році.

Послідовником Гайдабури О. Ф. став його учень Андрійчук Федір Іванович, призначений директором в 1967 році. Андрійчук Федір Іванович — уродженець села. До 1967 р. діти навчалися у старій школі в дві зміни, бо налічувалося лише 5 класних кімнат.
З 1967 року директор школи організовує навчання в одну зміну, орендувавши сільську читальню та будинки репресованого Александрука Григорія Дмитровича. Було завершено будівництво школи, проведено водяне опалення, обладнано меблями класні приміщення і з вересня 1969 року діти почали навчатися у новій світлій і просторій школі. При школі працювала шкільна їдальня. Харчування було безплатним для всіх школярів.

З 2011 р. директор школи — Чурак Ярослава Романівна.

В селі побудовано дитячий садок на 90 місць, який діє з 1983 року.

 

Відомі уродженці.

Богосєвич Теодор-Станіслав — український стоматолог, доктор медицини, професор, член Віденського стоматологічного товариства.